Filmar — FILMAR.ONLINЕ - ІСТОРІЯ КІНО В ОДЕСІ
Filmar

Filmar

Режисер (Автор-монтажер): Л. Могилевський
Співавтор: Я. Габович
Рік випуску: 1928

На спірне питання, в якому кінотворі починався справжній, самобутній кінематографіст Олександр Довженко, чи не всі вітчизняні та іноземні довженкознавці хором відповідають – у «Звенигорі», – потверджуючи оцінку Сєрґєя Ейзенштейна і Всєволода Пудовкіна під час громадського перегляду фільму в Дзеркальній залі театру „Ермітаж” у Москві: «Перед нами стояла людина, що створила нове в галузі кіна»[i]. А з нагоди виходу фільму на вітчизняні екрани Юрій Смолич дитирамбічно охрестив «Звенигору» «першим днем української кінематографії»[ii]. Однак, мало хто знав тоді, в яких складних сценарних та монтажних пологах народжувався фільм, щоб довести себе до кондиційного метражу, а ще менше, про побічні перипетії навколо створення.

Одне з останніх знимань фільму "Два дні". "Місце дії" — дача Морозлі на Французькім бульварі там, де трамвай робить круту петлю, завертаючи назад до міста.

Український фільм "Два дні", під перший з наших фільмів прорвався крізь тенета лютої американської цензури і вже кілька тижнів демонструється в М'ю-Поркопі з великим успіхом.

"Панцерник "Потьомкін". Нова "берлінська редакція"

Енно Паталас

Про найприкріший антидержавний інкунабельний фільм українського німого кінематографа „Пілсудський купив Петлюру”

Декілька російських фільмів, що вийшли на наш екран останнього часу, і насамперед “Буря над Азією” Пудовкіна, явно свідчить про певний застій у розвиткові російського кінематографа. Щоправда, жодна сучасна німецька картина не ввійде в порівняння з ними щодо художнього рівня, однак ні в їхньому змісті, ні в монтажі не з’явилося нічого істотно нового порівняно з “Панцерником “Потьомкіним” чи “Кінцем Санкт-Пєтєрбурґа”. “Буря над Азією” – це свого роду посвячення в таїну революції, такий собі Байрьойт навиворіт (можливо, саме тому фільм у нас сприйняли як небачену естетичну сенсацію).

В старого діда, як від кремезного коріня два деревця, зросли два онуки: Тиміш та Павло. Два онуки, та люди двох різних віків.

спогади

Тут, а також у літньому (18) числі KINO-KOЛА, пропонуємо (з незначними скороченнями) спогади першого директора Одеської кіностудії (кінофабрики) Михайла Капчинського (1889 – 1981). Він закінчив історико-філологічний факультет Київського університету й економіко-політичний факультет Університету ім. Артема. Працював директором об’єднання Ялтинської та Одеської кінофабрик, 1-ої московської кінофабрики “Госкино”, режисером студії “Моснаучфильм”. Поставив на кіностудіях ВУФКУ стрічки: “Кафе Фанконі” (1927), “Греблю прорвано” (1928), “Біла смерть” (1932) та ін. У минулому (16) зимовому числі KINO-KOЛА було видрукувано біографічний нарис про Михайла Капчинського; цей нарис є частиною майбутньої книжки Юрія Морозова і Тетяни Дерев’яноко “Єврейські кінематографісти в Україні. 1910 – 1945”. Публікація спогадів Михайла Капчинського також стала можливою завдяки Юрію Морозову, за що ми йому щиро вдячні.

Михайло Капчинський

Біля Чорного моря

ДО ПРАВЛІННЯ ВУФКУ
ВІД ДЗ. ВЕРТОВА

«Людина з кіноапаратом» – це кінотвір незвичайного типу. Він жодним чином не є перекладенням на екран якої-небудь п'єси, драми, роману, кіносценарію або іншого літературного твору. «Людина з кіноапаратом» – це справжня кіноріч, яка має бути написана не пером літератора або сценариста, а безпосередньо кіноапаратом. Вона задумана зорово, без участи словообразів і могла б бути написана нотами, як пишуться музичні твори. На жаль, ми ще не знаємо нотних знаків для запису на папері такої «зорової музики». Тим часом існуючий традиційний порядок виробництва кожної нової фільми вимагає не лише календарного плану роботи кіноапарата, а й попереднього викладу змісту фільми в літературній формі.

Сторінка 1 із 2