Юрій Яновський — FILMAR.ONLINЕ - ІСТОРІЯ КІНО В ОДЕСІ
Юрій Яновський

Юрій Яновський

Курява ставала позад автомобіля.

— Кому потрібна оця скромність: крий боже відзначити заслуги і талант людини, що ще не вмерла? Ні, ти перше вмри з розпукою в серці, перекрутись у землі від болю тричі, а потім вже тебе відзначимо, кинемо мідяків твоїй родині й подзвонимо сріблом і навіть золотом услід твоїй тіні над могилою.

Вступ.

Кінці її поховано в глибокій Десні, на Чернігівських луках та на озерах. Неймовірні кольори західнього неба, земля, що опадає з берега під буйними наскоками течії, дядько Петро, що ходив у місто за 70 верстов на суд і повертався того ж дня, буйні кучері в батька й у діда, голос щирий і метальовий – ось її творці. Мене він прив’язав до себе дружніми рефренами і талановитістю конкретної романтики. На цім ми з ним зійшлися. Тому я й почав цю трудну річ – історію людини, що зараз ось розквітла й дозріває.