Людина з кіноапаратом (KINO-KOЛО, №26)

Автор:

ДО ПРАВЛІННЯ ВУФКУ
ВІД ДЗ. ВЕРТОВА

«Людина з кіноапаратом» – це кінотвір незвичайного типу. Він жодним чином не є перекладенням на екран якої-небудь п'єси, драми, роману, кіносценарію або іншого літературного твору. «Людина з кіноапаратом» – це справжня кіноріч, яка має бути написана не пером літератора або сценариста, а безпосередньо кіноапаратом. Вона задумана зорово, без участи словообразів і могла б бути написана нотами, як пишуться музичні твори. На жаль, ми ще не знаємо нотних знаків для запису на папері такої «зорової музики». Тим часом існуючий традиційний порядок виробництва кожної нової фільми вимагає не лише календарного плану роботи кіноапарата, а й попереднього викладу змісту фільми в літературній формі.

 Поступаючись цьому встановленому положенню, я представляю справжнє лібрето – «сценарій»-план, спроектувавши у сферу слова зорово задуману кіносимфонію.

Після затвердження змісту картини буде складено календарний план зйомки.

Примітка.

Окрему невелику виробничу тему – проходження плівки від знімального апарата через лабораторну й монтажну на екран – буде включено до фільми монтажним шляхом на початку, в середині та наприкінці к[артини].

ЛЮДИНА З КІНОАПАРАТОМ

(зорова симфонія)

ПЕРШЕ

Ви потрапляєте в маленьку, але дивовижну країну, де всі переживання і вчинки людей і навіть усі явища природи підпорядковані суворому розкладу й відбуваються точно у призначений ним час.

Будь-якої хвилини за Вашим наказом може піти дощ, вибухнути гроза чи морська буря.

Якщо потрібно буде – злива ущухне. Калюжі негайно висохнуть, у небі засвітиться сонце. Можна навіть два, три сонця.

Хочете – день перетвориться на ніч. Сонце на місяць. Засяють зірки. Замість літа наступить зима. Закрутяться сніжинки. Замерзне ставок. На вікнах з'являться морозяні візерунки.

Ви можете за бажанням топити чи рятувати в морі кораблі. Викликати пожежі й землетруси. Влаштовувати війни та революц[ійні] демонстрації. Вам підпорядковані сміх і сльози людей. Пристрасть і ревнощі. Любов і ненависть.

За складеним Вами суворим розкладом люди б'ються і обіймаються. Одружуються і розлучаються. Народжуються і вмирають.

Умирають і оживають. Знов умирають і знов оживають. Або цілуються в діафрагму, повторюючи це доти, доки режисер не вирішить, що вийшло достатньо добре.

Ми на кінофабриці, де людина з рупором і сценарієм дириґує життям бутафорської країни.

ДРУГЕ

І зовсім це не палац, а сам лише фасад із розфарбованих дощок і фанери.

І зовсім це не кораблі в морі, а кораблики у ванні. Не дощ, а душ. Не сніг, а пух. Не місяць, а декорація.

І зовсім це не життя, а гра. Гра в дощ і сніг. У палаци і в кооперацію. В село й місто. В любов і смерть. У графів і розбійників. У фінінспектора і в громадянську війну.

Гра в «революцію». Гра в «закордон».

Гра в «новий побут» і в «соціалістичне будівництво».

ТРЕТЄ

Над цим бутафорським світом із його ртутними лампами й електричними сонцями високо у справжньому небі горить над справжнім життям справжнє сонце. Кінофабрика як мініатюрний острівець у вируючому життєвому океані.

ЧЕТВЕРТЕ

Схрещуються вулиці і трамваї. Будівлі й автобуси. Ноги й усмішки. Руки й роти. Плечі й очі.

Обертаються керма й колеса. Каруселі й руки катеринників. Руки швачок і колесо виграшної лотереї. Руки мотальниць і туфлі велосипедистів. Поршні паротяга, махові колеса й різноманітні частини машин.

Зустрічаються чоловіки й жінки. Пологи й смерті. Розлучення й шлюби. Ляпаси й рукостискання. Шпигуни й поети. Судді й обвинувачені. Аґітатори й аґітовані. Селяни й робітники. Робітфаківці й іноземні делеґати.

Водоверть дотиків, ударів, обіймів, ігор, нещасливих випадків, фізкультури, танців, податків, видовищ, крадіжок, вихідних і вхідних паперів на тлі всіх видів кипучої людської праці.

Як розібратися звичайному, неозброєному оку в цьому зоровому хаосі біжучого життя?

П'ЯТЕ

Маленька людина, озброєна кіноапаратом, залишає бутафорський маленький світ кінофабрики. Вона прямує в життя. Життя кидає її, як тріску, з одного боку в інший. Вона – як утлий човник у бурхливому океані. Її раз по раз захльостує шалений міський рух. На кожному кроці її затирає людський натовп, що несеться і поспішає.

Хоч би де вона з'явилася, цікаві відразу ж непроникною стіною оточують апарат, заглядають в об'єктив, обмацують і відкривають футляри з касетами. На кожному кроці перешкоди й несподіванки.

На противагу кінофабриці, де кінознімальний апарат майже нерухомий, де все «життя» прямує у строгому порядку за приписом, за сценами, за кадрами до об'єктива кіноапарата – тут життя не чекає і не слухається приписів кінорежисера. Тисячі й мільйони людей роблять кожен свою справу. Зиму змінює весна. Весну – літо. Гроза, дощ, буря, сніг – не підкоряються вказівкам сценарію. Пожежі, шлюби, похорони, ювілеї тощо – все це відбувається у свій час і не може бути змінене вимогами календарного плану вигаданої літератором (сценаристом) фільми.

Людина з апаратом повинна відмовитися від своєї звичайної нерухомости. Їй доводиться виявити максимум спостережливости, швидкости і спритности, щоб устигати за втікаючими життєвими явищами.

ШОСТЕ

Перші кроки людини з апаратом закінчуються невдачами. Невдачі її не збентежують. Вона наполегливо вчиться не відставати від життя. Вона стає досвідченішою. Вона звикає до обстановки й, переходячи в наступ, починає застосовувати цілий ряд спеціальних прийомів (прихована зйомка, зйомка зненацька, відволікання уваги тощо).

Вона прагне знімати непоміченою, знімати так, щоб, роблячи свою справу, не заважати водночас працювати іншим.

СЬОМЕ

Людина з апаратом крокує в ногу з життям. До банку й до клубу. До пивної і до лікарні. До ради й до будкому. До кооперативу й до школи. На демонстрацію і на засідання осередку. Усюди встигає людина з кіноапаратом.

Вона присутня на військових парадах, на з'їздах, проникає в квартиру робітника, чергує біля ощадкаси, відвідує диспансер і вокзали, оглядає пристані й аеродроми, подорожує, змінюючи впродовж тижня автомобіль на дах потяга, потяг – на аероплан, аероплан – на ґлісер, ґлісер – на підводний човен, підводний човен – на крейсер, крейсер – на гідроплан і т.ін., і т.ін.

ВОСЬМЕ

У процесі спостереження і зйомки поступово виявляється життєвий хаос. Усе не випадкове. Усе закономірне й пояснюване. Кожен селянин із сівалкою, кожен робітник за верстатом, кожен робітфаківець за книгою, кожен інженер за кресленням, кожен піонер, що виступає на зборах у клубі, – всі вони роблять одну й ту саму потрібну велику справу.

Усе це: і знову побудована фабрика, і вдосконалений робітником верстат, і нова громадська їдальня, й відкриті сільські ясла, і добре складений іспит, нова бруківка, нове шосе, новий трамвай, новий міст, відремонтований вчасно паротяг – усе це має свій сенс, усе це – великі й маленькі перемоги в боротьбі нового зі старим, у боротьбі Революції з контрреволюцією, в боротьбі кооперативу з приватником, клубу з пивною, фізкультури – з розпустою, диспансеру – з хворобами; все це – завойовані позиції в боротьбі за будівництво Країни Рад, у боротьбі з невірою в соціалістичне будівництво.

Кіноапарат присутній при найбільшій битві між світом капіталістів, світом спекулянтів, фабрикантів та поміщиків і світом робітників, селян, колоніальних робітників, селян і колоніальних рабів.

Кіноапарат присутній при рішучій битві між єдиною у світі Країною Рад і всією рештою буржуазних країн.

ЗОРОВИЙ АПОТЕОЗ

Життя. Кіноательє. І кіноапарат на соціалістичному посту.