Показати матеріали по тегу: Олександр Довженко — FILMAR.ONLINЕ - ІСТОРІЯ КІНО В ОДЕСІ

Курява ставала позад автомобіля.

— Кому потрібна оця скромність: крий боже відзначити заслуги і талант людини, що ще не вмерла? Ні, ти перше вмри з розпукою в серці, перекрутись у землі від болю тричі, а потім вже тебе відзначимо, кинемо мідяків твоїй родині й подзвонимо сріблом і навіть золотом услід твоїй тіні над могилою.

На спірне питання, в якому кінотворі починався справжній, самобутній кінематографіст Олександр Довженко, чи не всі вітчизняні та іноземні довженкознавці хором відповідають – у «Звенигорі», – потверджуючи оцінку Сєрґєя Ейзенштейна і Всєволода Пудовкіна під час громадського перегляду фільму в Дзеркальній залі театру „Ермітаж” у Москві: «Перед нами стояла людина, що створила нове в галузі кіна»[i]. А з нагоди виходу фільму на вітчизняні екрани Юрій Смолич дитирамбічно охрестив «Звенигору» «першим днем української кінематографії»[ii]. Однак, мало хто знав тоді, в яких складних сценарних та монтажних пологах народжувався фільм, щоб довести себе до кондиційного метражу, а ще менше, про побічні перипетії навколо створення.

В старого діда, як від кремезного коріня два деревця, зросли два онуки: Тиміш та Павло. Два онуки, та люди двох різних віків.

«Суворий юнак» – це погляд у недалеке комуністичне майбутнє, в якому ідеалізовані радянські люди, комсомольці намагаються сформулювати актуальний морально-етичний кодекс і ведуть тривалі дискусії про діалектику влади.

Революція у фільмі – це не епічні сутички стотисячних загонів, а «земна» травматична подія, що розриває на «до» і «після» буденний плин життя, назавжди змінюючи не лише соціальні, політичні, економічні відносини, а й саму людину – або, ширше, суб’єктивність. Не випадково у фокусі «Двох днів» опиняється представник старшого покоління, покоління «до». Швейцар Антон довшу частину життя прожив перед революцією – і внаслідок інертності свого мислення зберігає «рабську» в термінах революційного дискурсу свідомість.

Френкель Л. Руки вгору. Кіно. №10, жовтень. 1928. С. 6. (Фрагмент)

Наші екрани сповнено детективним мотлохом – як закордонного, так і отчизного виробництва. Цей мотлох робить свою згубну справу й, незважаючи на те, що створює комерційний успіх, якнайзгубніше впливає на нашого глядача й, переважно, на молодняк.
Незважаючи на те, що форма детективу є плоть від плоти й кров від крови справжньої кінематографії, ми дуже нечасто бачимо відповідність форми й змісту, коли детективно-пригодницькі ситуації переносять у нашу кінематографічну дійсність.

Вступ.

Кінці її поховано в глибокій Десні, на Чернігівських луках та на озерах. Неймовірні кольори західнього неба, земля, що опадає з берега під буйними наскоками течії, дядько Петро, що ходив у місто за 70 верстов на суд і повертався того ж дня, буйні кучері в батька й у діда, голос щирий і метальовий – ось її творці. Мене він прив’язав до себе дружніми рефренами і талановитістю конкретної романтики. На цім ми з ним зійшлися. Тому я й почав цю трудну річ – історію людини, що зараз ось розквітла й дозріває.

Цю статтю написав видатний американський комуністичний діяч, журналіст і літератор, тов. Д. Кларк, що оце відвідавши Україну, мав нагоду бачити останню продукцію ВУФКУ, зокрема фільм «Звенигора». Його думки щодо інтернаціонального значення та змісту цього фільму – незвичайно цікаві та показові. Він стверджує, що «Звенигора», зроблена на суто національному матеріялі, орудуючи національними формами, зуміла соціяльний зміст, інтернаціональний патос піднести на нечувану досі височінь. 

Новий етап в розвиткові української кінематографії починається на одинадцятім році революції фільмом «Звенигора», нещодавно випущеним.

Фільм «Звенигора» не просто випадкове явище, вдалий витвір режисера, оператора, акторів. Ні! «Звенигора» природній послідовний крок у зрості й розвиткові кіномистецтва України.

І яка то характерна річ ноги! Здається лише підпора, засіб пересування. Але ж диви! скільки виразности, скільки відкрить найінтимніших рис характеру в рухові цих простих речей цих підпор цілої істоти.

З цієї точки зору з точки зору ніг: найенергійнішої частини тіла, найдужчої (а тіло для далекозорого ока більш ніж те, що короткозорі звуть душею),  – з точки зору ніг пропонував би я Вам, читачу й глядачу фільму «Звенигора», поглянути на цей фільм і на творчість оригінального творця його, нашого молодого режисера тов. Довженка.

Сторінка 1 із 2